Зима-2025 стане черговим випробуванням для української енергетики. Агресор не припиняє атакувати критичну інфраструктуру, дедалі частіше під прицілом опиняються навіть західні регіони України, які раніше вважалися відносно безпечними.
У цих умовах питання підготовки до холодів набуває особливого значення: наскільки стійкою є енергосистема і чи вистачить ресурсів, щоб гарантувати світло й тепло для громадян?
Постійна загроза атак
Після так званого “енергетичного перемир’я” навесні 2025 року лише за кілька місяців було зафіксовано близько 3000 ударів по енергетичних об’єктах – як масованих, так і локальних. Під вогнем опиняються не лише електричні станції, але й газотранспортні об’єкти, підстанції, розподільчі мережі. Ворог намагається паралізувати не тільки генерацію, а й логістику енергоресурсів, зокрема газу.
Удари спрямовуються саме тоді, коли завершується кампанія з підготовки до зими. Це повторює сценарій попередніх років: пошкодження великих станцій і розподільчих мереж мали б створити дефіцит потужності.
Водночас практика доводить, що навіть після серйозних обстрілів енергетики відновлюють постачання впродовж годин чи діб.
Досвід попередніх років
У 2022 році країна пережила наймасовіші відключення, коли блекаут тривав по кілька годин у більшості регіонів. Проте з часом вдалося відновити пошкоджені потужності, а частину тих, що вважалися пошкодженими, повернули в роботу.
Літній сезон 2025 року показав результат цих зусиль: попри регулярні атаки, масштабних обмежень не було навіть для бізнесу. Споживачі в більшості регіонів не відчували перебоїв, а відключення у прифронтових і прикордонних областях залишалися короткостроковими.
Українська енергосистема навчилася жити в умовах війни: злагоджені алгоритми дій “Укренерго” та обленерго дозволяють оперативно перерозподіляти навантаження й запускати резервні джерела.
Державні інвестиції та міжнародна допомога
Наразі Уряд робить акцент на захисті критичної інфраструктури. Зокрема, у Запорізькій області виділено 630 млн грн з резервного фонду для зведення захисних споруд навколо підстанцій. Це має забезпечити стабільність постачання світла й тепла в одному з найбільш вразливих регіонів.
Важливою ініціативою стала й урядова ініціатива з масового встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП) у будівлях, підключених до централізованого теплопостачання.
Сучасний ІТП – це повністю автоматизований компактний комплекс, що встановлюється безпосередньо в будинку та регулює подачу тепла та гарячої води саме для цього об’єкта. Теплоносій він отримує із центральної мережі та, залежно від погодних умов і рівня споживання, регулює температуру носія для передачі системам опалення та гарячого водопостачання будівлі.
Зазвичай ІТП – це частина загального комплексу заходів з підвищення енергоефективності будинку. Його використання дозволяє раціонально використовувати теплову енергію та знизити витрати домогосподарств. Своєю чергою постачальник отримує інформацію з індивідуальних теплових пунктів і має змогу внести корективи у власні витрати та знизити навантаження на мережі.
Окремим блоком іде гуманітарна та технічна допомога партнерів. Лише з боку Азербайджану Україна отримала понад 50 найменувань обладнання — від генераторів до трансформаторів. Загалом з початку повномасштабного вторгнення з-за кордону надійшло понад 23 тис. тон технічної допомоги.
Розвиток розподіленої генерації
Значну роль відіграє і децентралізація енергетики. Сотні нових сонячних, вітрових і газових установок вже підключені до системи.
У Києві, наприклад, створена трирівнева модель енергостійкості: від запуску додаткових газових турбін і оснащення котелень генераторами до забезпечення резервними джерелами тисячі житлових будинків.
Приклади лікарень, які поєднують генератори та сонячні панелі з акумуляторами, доводять: навіть у випадку тривалих відключень критична інфраструктура здатна працювати безперебійно. Це не лише питання безпеки, а й приклад економії та підвищення енергоефективності.
Баланс потужностей і стратегічні цілі
На сьогодні Україна має резерви генерації, запаси обладнання, газу та вугілля. Паралельно формується довгострокова стратегія: до 2030-2032 років країна планує відмовитися від вугільних ТЕС і перейти на мікс атомної, гідро-, газової та відновлюваної енергетики з потужним блоком накопичувачів. Це не лише підвищить стійкість, а й дозволить Україні увійти до п’ятірки європейських лідерів за чистотою енергосистеми.
Тож країна входить у зиму-2025 з іншою енергосистемою, ніж три роки тому. Вона загартована атаками, підкріплена міжнародною допомогою, оснащена новими технологіями та локальними рішеннями. Масові відключення можливі лише у випадку надщільних атак на великі ТЕС, але сценарій загальнонаціонального блекауту виглядає малоймовірним.
Поєднання захисних споруд, модернізації, міжнародної підтримки та розвитку децентралізованої генерації створює основу для стійкості. І хоча загроза зберігається, Україна демонструє, що готова до зими – з резервами, алгоритмами й впевненістю у власних силах.
Автор статті: Вадим Литвиненко, виконавчий директор ТОВ НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС».
Джерело: Mind, bessarabiainform, The Page.
