Виконавчий директор НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» Вадим Литвиненко

 

Українська енергосистема тримається під постійним тиском – повітряні атаки, дефіцит професійних кадрів та обладнання, складна та небезпечна логістика. 

 

Але поряд з воєнними ризиками існує ще один, менш помітний, але не менш небезпечний фактор – боргова пастка. Вона з’їдає довіру, “сушить” інвестиції та робить будь-які розмови про швидку відбудову порожніми. Відкладати рішення тут – означає платити більше завтра.

 

Масштаб боргу: цифри, що тиснуть на систему

 

Заборгованість перед виробниками “зеленої” електроенергії пройшла пік у вересні 2024 року і становила близько 35,7 млрд грн. Протягом року її вдалося суттєво знизити. Але навіть після цього боргові зобов’язання за електрику з ВДЕ залишаються великими: станом на жовтень 2025 року сукупна заборгованість “Укренерго” перед ДП “Гарантований покупець” складає 16,1 млрд грн. 

 

При цьому, окремо за січень-жовтень 2025 року ми маємо борги у 2,1 млрд грн, тобто казати про системну роботу з ліквідації заборгованості зарано. Скажімо, у 2023 році поточна дисципліна розрахунків була майже ідеальною (приблизно на рівні 99%), а вже у 2024-му погіршилась і по місяцях складала 89–95%. Також нестабільними були й розрахунки у поточному році (77–99% по різних місяцях), що й призвело до формування вказаних нових боргових зобов’язань. 

 

Втім головним “провальним” періодом залишається 2022 рік. Через те що енергосистема працювала у режимі “островів” та зруйнований облік оплати по окремих місяцях падали до 33–45%. Саме тоді сформувався основний масив сукупної недоплати за електроенергію з ВДЕ, що перевищує півтора десятка гривень.

 

Де виникає касовий розрив

 

Основним проблемним вузлом залишається розмір тарифу на передачу електроенергії. Він не покриває реальну потребу “Гарантованого покупця” у виплатах операторам ВДЕ. Наразі НКРЕКП прийняла рішення про збільшення цього тарифу у 2026 році на 7,2%. Але чи буде цього достатньо для відновлення платіжної дисципліни у “зеленій” енергетиці покаже лише час. 

 

Також сюди треба додати неплатежі кінцевих споживачів та продаж частини “зеленої” електроенергії на балансуючому ринку зі знижками. Таким чином і формується постійний “касовий розрив”, який тисне на енергетичний ринок. 

 

Залишаються ще й наслідки невдалих регуляторних рішень. Так, формула небалансів затверджена у 2021 році штучно занижувала виплати за електроенергію за “зеленими” тарифами. Наприкінці 2024 року, після довгого розгляду, ця формула була визнана несправедливою у судовому порядку. Таким чином на порядку денному з’явилося питання проведення перерахунку за “зелену” енергію за 2021-2022 роки. Це справедливо, але збільшує суму до виплат.

 

Довіра як інфраструктура: як її втратили і як повернути

 

До осені 2024 року 90% міжнародної допомоги для електроенергетики йшло через «Укренерго» – гранти й пільгові кредити на зведення захисних споруд, обладнання тощо. Після управлінських скандалів і технічного дефолту компанії за єврооблігаціями цей канал майже спустошився. 

 

Допомога просіла в рази, а склади з трансформаторами, вимикачами, кабельною арматурою не бездонні. Коли кожен великий трансформатор коштує мільйони й має довгі строки виробництва, “дірка” у фінансуванні швидко перетворюється на технічний дефіцит. Саме звідси виникла “слабка ланка” осінньо-зимового сезону: обладнання та фортифікації потрібні тепер, а не в ідеальному майбутньому.

 

Імпорт – місток, а не стратегія

 

У листопаді 2025 року імпорт електроенергії зріс на 15% (приблизно на 415 тис. МВт·год), а Україна другий місяць поспіль є нетто-імпортером електрики. 

 

Частка Угорщини у загальній структурі імпорту складає наразі близько 44%, потоки зі Словаччини зросли кратно, з Молдови – вдвічі. Експорт майже зупинився з 11 листопада. 

 

Але проблема не лише в цінах або доступності ресурсу за кордоном. Вузькі місця на наших мережах “захід-схід”*» не дозволяють використати імпорт повною мірою. Тобто платимо більше, а отримуємо менше через обмежену спроможність мереж.

 

Швидкі кроки, що працюють: котельні, насоси, когенерація

 

Держава розширила перелік обладнання для критичної інфраструктури, яке можна купувати поза електронною системою закупівель. Теплові насоси, модульні котельні, вузли приєднання – це пришвидшує реакцію в пікові періоди та дозволяє будувати резерв.

 

Запроваджено спеціальну ціну газу 19 000 грн/тис. м³ на рік для виробників електроенергії в прифронтових регіонах. Це підтримка ТЕЦ, ГТУ та газопоршневих станцій, які балансують піки. У фокусі – когенерація, що дає одночасно тепло й електроенергію та підсилює децентралізацію енергосистеми. Це вірні кроки, але вони не замінюють головне: відновлення фінансової логіки ринку.

 

Ціна зволікання: імпорт, ризик, аварійність

 

Тож боргова невизначеність стала своєрідним податком на ризик, який інвестор завжди перекладає у вищу ставку капіталу або рішення “не входити” на ринок. 

 

Без нових інвестицій ми не збудуємо 3,5-4 ГВт маневрових і децентралізованих потужностей, які країні потрібні в горизонті 4-6 років. Без цих потужностей – гірший прохід піків споживання, більша залежність від імпорту й менша гнучкість системи. А ще й  виснаження ремонтних фондів, відкладені модернізації, більше аварійності.

 

Тому зараз потрібно назвати речі своїми іменами.

  1. Борг – це не лише умовне минуле. Його причини не зникли: тарифний розрив, неплатежі, продажі “зеленої” електроенергії на балансуючому ринку, “висяки” 2022 року, перерахунки за рішенням суду.
  2. Довіра – це актив. Вона зникає швидко, повертається довго. Без прозорого управління та зрозумілих правил зовнішнє фінансування не масштабувати.
  3. Імпорт – це місток, не дорога. Він допомагає пройти сезон, але не створює внутрішньої спроможності.

План дій: від невідкладного до системного

 

Таким чином вже можна сформулювати покроковий план нормалізації фінансового стану на ринку.

 

Невідкладні дії (до 3 місяців) – закрити юридичні “шви” й касовий розрив:

  • Перерахувати зобов’язання за електроенергію з ВДЕ за 2021-2022 роки без занижуючих коефіцієнтів і ліквідувати підґрунтя для нових спорів.
  • Відкоригувати тариф на передачу з урахуванням реальних потреб “Гарантованого покупця”. Не політично, а технічно – від реальних цільових витрат.
  • Запустити окреме фінансування для погашення залишків боргів (через ОВДП або інші цільові інструменти), щоб прибрати невизначеність і зняти премію ризику на ринку.

Дії на 6-12 місяців – відновити облік і канали фінансування:

  • Законодавчо врегулювати порядок обліку 2022 року.
  • Відновити канали зовнішньої допомоги через прозоре корпоративне управління.
  • Стандартизувати швидкі закупівлі для критичної інфраструктури: перелік, верифікація, прозорі постконтракти.

Дії на 12–36 місяців – нова модель платежів і маневрові потужності

  • Створити модель стійких виплат для ВДЕ (регулярність, пріоритет, відповідальність сторін), поєднавши її з механізмами підтримки маневрової генерації.
  • Замінити перехресне субсидіювання таргетованим соцзахистом – щоб фінансова діра не відтворювалася.
  • Пріоритизувати децентралізовані й когенераційні проєкти в енергодефіцитних регіонах.

Що отримаємо: інвестиції, резерви, менше відключень

 

Погашення заборгованості – це сигнал. Він означає: держава визнає зобов’язання і спроможна їх виконувати. Після цього інвестиційні рішення прискорюються, а поточна вартість капіталу знижується.

 

Українські компанії, які дочекаються платежів, реінвестують у модернізацію й розширення. Донори бачать зрозумілий механізм і готові заходити цільовими програмами – на захист, мережі, обладнання. Енергосистема отримує ресурс для ремонту та посилення, а споживач – менше відключень і більше прогнозованості.

 

Кожен місяць затримки – це втрачені мегавати, вищий імпортний рахунок, довші терміни постачання обладнання, ще один підрядник, який переглядає ризики й ставку. Кожен крок із дорожньої карти повинен мати дату й відповідального. Тоді тариф перестає бути політикою, борги – хронічною хворобою, а імпорт – єдиною страховкою.

 

Україна вже довела, що може втримати енергосистему під ударами. Тепер потрібно довести, що ми вміємо тримати фінансову дисципліну. Відновлення ліній – це про інженерію. Відновлення довіри – про правила. У борговій пастці перемагає той, хто першим починає платити за майбутнє, а не за минуле.

 

Автор статті: Вадим Литвиненко, виконавчий директор ТОВ НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС».

 

Джерело: The Page, Energy Club, Liga, Obozrevatel, Energy Club Facebook.

Right Menu Icon