Наприкінці лютого США та Ізраїль розпочали скоординовані удари по Ірану. За лічені дні Ормузька протока — найважливіша енергетична артерія планети — фактично перестала функціонувати. Наслідки відчули всі: від нафтових ринків Азії до цін на бензин у Львові та Харкові.
У цьому матеріалі аналізую, як цей фактор уже змінює глобальні правила гри на енергетичних ринках і впливає на економіку України.
Ормузька протока — нерв глобальної енергетики
Ормузька протока між Іраном та Оманом — вузький морський коридор шириною близько 3 кілометрів у найвужчому місці. Через неї щодня проходить приблизно 20% світового споживання нафти та зрідженого природного газу (LNG). Це робить її буквально «вузьким місцем» глобальної енергетичної системи — жодна інша точка на планеті не концентрує такий обсяг критично важливих ресурсів.
Після початку бойових дій судновласники самостійно призупинили поставки з міркувань безпеки. У Перській затоці на якір стали понад 150 танкерів — безпрецедентна подія для мирного часу.
Як це позначилося на нафтових та газових ринках
Реакція ринків була миттєвою. 2 березня 2026 року ціни на нафту Brent зросли на 8%. Станом на середину березня ціни перевищили $105 за барель.
Природний газ відреагував ще гостріше. Ціни на Amsterdam TTF — еталонний індикатор для Європи — зросли більш ніж на 70% між 27 лютого і піком 3 березня. До середини березня газ подорожчав приблизно на 50% від старту конфлікту.
Наслідки для Європи
Європа не є значним імпортером перської нафти або катарського газу. Але глобальний характер ринку означає, що будь-яке скорочення пропозиції негайно позначається на цінах незалежно від географії. Якщо скорочуються поставки LNG, європейські країни змушені конкурувати з Азією за обмежені ресурси.
Ситуацію ускладнює той факт, що Європа розпочала 2026 рік з найнижчим рівнем газових сховищ за останні роки: 46 млрд куб. м наприкінці лютого проти 60 млрд у 2025 році та 77 млрд у 2024 році. Зростання цін на газ призводить до зростання цін на електроенергію: більшість ключових ринків Європи залежать від газу як джерела енергії.
Вплив на Україну: ефект уже тут
Для України конфлікт на Близькому Сході має кілька вимірів одночасно, і більшість із них уже відчутні на практиці. Це помітно буквально щодня: у цінах на пальне, логістиці та операційних витратах бізнесу.
- Ціни на пальне
Найпростіший індикатор — ціни на стелах автозаправних станцій. Вони реагують миттєво, навіть без фізичного дефіциту, оскільки залежать від коливань на фондових біржах. Чим вища ціна за нафту і газ, тим вищою стає собівартість будь-якої продукції. Компанії, які використовують дизель для техніки або генераторів, уже стикаються зі зростанням щоденних витрат. Це особливо відчутно для агросектору, будівництва і виробництва.
- Газ і зимове заповнення сховищ
Серйозний ризик пов’язаний із газом. Україна закуповує його переважно невеликими партіями, і в умовах різкого зростання цін це ускладнює підготовку до наступного опалювального сезону. У разі якщо конфлікт триватиме понад два місяці, ціни на газ на європейських ринках можуть потроїтися, що критично ускладнить заповнення підземних сховищ до наступної зими.
Паралельно руйнування ТЕС і ТЕЦ внаслідок російських атак змушує Україну нарощувати газову генерацію електроенергії — попит на газ зростає.
- Добрива та агросектор
Збої в постачанні нафти і газу швидко передаються на ринок добрив. Газ є основною сировиною для виробництва аміаку, а той — базою для азотних добрив. Тому зростання цін на енергоносії майже автоматично означає подорожчання добрив.
Для українських виробників це означає зростання собівартості та ризики скорочення виробництва. У підсумку це б’є не лише по промисловості, а й по врожайності, експорту та валютних надходженнях.
Енергетика України у новій реальності
Ця криза не створює нових трендів в енергетиці, але суттєво прискорює ті, що вже формувалися. Йдеться передусім про децентралізацію генерації, розвиток відновлюваних джерел енергії та систем накопичення.
Компанії, які раніше інвестували в енергонезалежність, продовжують реалізацію проєктів. Натомість частина нових ініціатив, особливо пов’язаних із газовою генерацією, призупиняється через високу волатильність цін і невизначеність на ринку.
У таких умовах для України критично важливо фокусуватися не лише на довгострокових трансформаціях, а й на рішеннях, які можна реалізовувати вже сьогодні. Зокрема:
- розбудова невеликих ТЕЦ на локальних ресурсах,
- використання торфу,
- генерація з відходів сільського господарства.
Це приклад практичної енергетики, яка знижує залежність від імпортних енергоносіїв і підвищує стійкість системи. Водночас такі рішення потребують системної державної підтримки — тарифної, інвестиційної та регуляторної.
Ключовим фактором залишається вартість енергії. У енергоємних галузях вона формує значну частку собівартості продукції, а отже безпосередньо впливає на конкурентоспроможність бізнесу. Чим дорожча електроенергія і виробництво, тим слабші позиції українських компаній на глобальних ринках.
Саме тому для України важливо діяти одночасно в кількох напрямах:
- зберігати і розвивати атомну генерацію як базу енергосистеми;
- масштабувати відновлювані джерела енергії та накопичувачі;
- впроваджувати децентралізовані рішення на рівні бізнесу і громад.
Енергонезалежність — це базова умова економічної стійкості нашої держави.
Автор статті: Євген Корф, директор ТОВ НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС».
Джерело: The Page.
