Щороку ми бачимо багато заголовків у медіа про те, що на нас чекає «найважча зима». Вони з’являлися минулого року, цього і, найімовірніше, з’являться наступного. Проблема цих заяв у тому, що вони спираються не на розрахунок, а на перелік ризиків. Пошкоджена генерація, зношені мережі, залежність від імпорту, погода, обстріли – перелік завжди виглядає загрозливо, бо ризики нікуди не зникають. Вони лише мають різну ймовірність і різну вагу.
Щоб зрозуміти вагу таких заяв, варто подивитися, як узагалі здійснюють сезонні оцінки в енергетиці – на європейських прикладах.
З чого складається сезонна оцінка в ЄС
ENTSO-E – об’єднання європейських операторів систем передачі, членом якого з 2022 року є й «Укренерго», – двічі на рік випускає Seasonal Outlook, сезонну оцінку достатності потужності. У самому документі прямо зазначено, що це не прогноз, а визначення ризиків.
В основі оцінки – метод Монте-Карло. Для кожного «кліматичного року» будується низка метрик: попит (з урахуванням температурно-навантажувальної залежності), вітрова/сонячна/гідрогенерація, планові ремонти, форсовані (аварійні) простої, транскордонні перетоки. У “Winter Outlook 2025/2026”, наприклад, використано 36 кліматичних проєкцій, узгоджених зі сценарієм зміни клімату SSP2-4.5.
З цього розподілу рахують кілька показників:
- LOLE (Loss of Load Expectation) – очікувана кількість годин за сезон, коли доступної генерації разом з імпортом статистично не вистачає на покриття попиту.
- LOLP (Loss of Load Probability) – імовірність того, що дефіцит виникне протягом конкретного тижня.
- EENS (Expected Energy Not Served) – очікуваний обсяг недопоставленої споживачам енергії.
Ключове для розуміння: ненульовий LOLE не означає блекаут. Він означає, що в певні години доведеться залучити резерви – стратегічні потужності поза ринком, імпорт, обмеження окремих споживачів.
Де такий підхід має межу
Втім цей підхід має межі. Ймовірнісна модель побудована на припущенні, що аварії випадкові й приблизно незалежні одна від одної.
Але в українських умовах це не зовсім так. Ми маємо ще одну змінну – масовані обстріли росією. Вони не випадкові, а скоординовані й спрямовані саме на найкритичніші вузли – великі станції, магістральні підстанції, вузли видачі потужності, часто – в момент максимального навантаження.
Таку подію неможливо коректно вписати в модель, що вважає відмови незалежними: вона або включається з надто низькою вагою, або взагалі випадає з розрахунку.
Український аналітичний центр DiXi Group спробував застосувати методологію ENTSO-E до українського літа, змінюючи припущення не лише про температуру, а й про масштаб нових пошкоджень: від «обстрілів немає, погода помірна» до «руйнування маневрової генерації триває». Результат якраз і показав межу методу: у найскладнішому сценарії оцінку недопоставленої енергії дати не вдалося – залежність від конкретних днів і масштабів ударів виявилася надто великою для ймовірнісної моделі. А для областей уздовж лінії фронту дослідники взагалі відмовилися від ймовірнісної оцінки: там дефіцит визначається не статистикою, а фактом бойових дій, і його швидше варто вважати практично гарантованим, ніж «ймовірним на 99%».
Так само влаштована й підготовка до зими: уряд і «Укренерго» оперують оптимістичним, базовим і песимістичним сценаріями, прив’язаними до трьох чинників – погода, інтенсивність обстрілів, рівень підготовки. І чинники підсилюють одне одного.
Що це означає для бізнесу і громад
Хоч би яким детальним був метод аналізу, чесна відповідь на питання «якою буде зима» звучить так: точну ймовірність щодо кожного регіону порахувати неможливо, і чим ближче до лінії фронту, тим менше в цьому допомагає статистика. Тому робоча стратегія – не чекати єдиної цифри-прогнозу, а планувати за песимістичним сценарієм.
Підприємства та громади можуть порахувати власний, менший за масштабом аналог такої оцінки. Для цього потрібні три речі:
- Перша – знати свої критичні вузли: які процеси зупиняються першими, що не можна вимикати взагалі, а що витримає паузу.
- Друга – розуміти, скільки ці вузли витримують без мережі: години, доба, тиждень. По суті, це той самий принцип, що стоїть за EENS, тільки порахований для власного об’єкта, а не для енергосистеми в цілому.
- Третя – резервувати за пріоритетом, а не рівномірно.
Питання «якою буде зима» варто поставити інакше – а до якої зими ви готові?
Автор статті: Євген Корф, директор ТОВ НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС».
Джерело: Energy Club.
