Україна входить у четверту воєнну зиму, і підготовка енергосистеми стала одним із ключових напрямів державної політики. Попри масштабні руйнування та постійну загрозу нових атак, енергетичний сектор демонструє поступ у зміцненні стійкості.
Проте перед холодами залишаються ризики, які потребують рішень – від захисту інфраструктури до стабілізації фінансування та проведення реформ.
Захист об’єктів під час постійних атак
Найбільшою загрозою для енергосистеми залишаються щоденні повітряні удари, які не припиняються. З кінця березня, після короткого так званого “енергетичного перемир’я”, зафіксовано вже понад 3000 ударів атак на енергооб’єкти – як масованих, так і локальних. Пошкоджуються ТЕС, підстанції, газова інфраструктура, а також обладнання станцій сховищ газу в західних регіонах.
Уряд відповідає прямими інвестиціями в захист. Лише в Запорізькій області виділено 630 млн грн на укріплення підстанцій. А, наприклад, у Києві сформовано трирівневу систему енергостійкості: від запуску додаткових газових турбін на 100 МВт для критичної інфраструктури до обладнання близько 1000 житлових будинків резервними джерелами живлення і проведення термомодернізації у 905 будинках.
Балансування системи та резерви
Станом на вересень готовність енергосектору оцінюється більш ніж у 80%. Енергосистема зберігає баланс і навіть експортує електроенергію до сусідніх країн у години мінімального споживання.
Україна планує накопичити у сховищах щонайменше 13,2 млрд кубометрів газу. Для цього необхідний додатковий імпорт понад 4,5 млрд кубів.
Також передбачено запуск усіх дев’яти енергоблоків АЕС на підконтрольних територіях і можливість імпортувати до 2,1 ГВт електроенергії з європейської системи ENTSO-E.
Паралельно триває нарощування резервних джерел:
- встановлено 334 когенераційні установки сумарною потужністю 331,6 МВт,
- 272 блочно-модульні котельні (500,3 МВт),
- 6 газотурбінних установок (63,5 МВт).
Частина обладнання вже введена в роботу: 190 когенераційних установок (146,2 МВт) і 134 котельні (266,2 МВт). У Київській та Дніпропетровській областях запрацювали промислові системи накопичення енергії на 400 МВт·год, яких вистачає, щоб живити 600 тисяч домівок протягом двох годин.
Фінансові виклики
Втім хронічною проблемою залишаються борги, накопичені в енергосекторі. Так, загальна заборгованість підприємств теплокомуненерго перевищує 64 млрд грн, а ще близько 2 млрд грн боргів за електроенергію мають водоканали.
Окремо слід розглядати багаторічні проблеми з фінансуванням у сегменті ВДЕ. Лише борг “Гарантованого покупця” перед виробниками “зеленої” енергії перевищує 23 млрд грн, а рівень оплати за електроенергію, вироблену у 2022 році, становить лише 63,9%.
Ці суми створюють ризик для стабільності сектору. Водночас відновлення довіри інвесторів напряму залежить від ухвалення законодавчих рішень про чіткий графік погашення старих боргів.
Імпорт обладнання та допомога партнерів
Міжнародна допомога продовжує відігравати ключову роль. Лише в серпні 2025 року в Україну імпортовано 14,5 тисяч тонн обладнання для відновлення енергосистеми на понад 6,55 млрд грн. Серед нього – турбіни, генератори, великі акумулятори та інвертори.
ЄС надав українському енергосектору допомоги на суму понад 3 млрд євро, не враховуючи обладнання. У пайплайні – майже 4 ГВт вітрових потужностей і близько 1,5 ГВт сонячних станцій у домогосподарствах та бізнесі.
США підтримують розвиток газовидобутку, зокрема із нетрадиційних покладів (tight gas), а партнери з Литви передали Україні демонтовану теплоелектростанцію у Вільнюсі.
Погляд вперед: інвестиції та реформи
Довгострокові прогнози передбачають потребу у близько 200 млрд доларів інвестицій до 2040 року. Основні напрямки – модернізація генерації, розбудова мереж, розвиток систем накопичення енергії та нові технології видобутку газу.
Проте інвестиції можливі лише за умови продовження реформ: лібералізації ринку, інтеграції з європейським енергоринком, посилення незалежності НКРЕКП і полегшення умов для приєднання нових об’єктів до мереж.
Тож Україна підходить до зими зі зміцненою, але все ще вразливою енергосистемою. Запаси газу, запуск атомних блоків, резервні котельні та системи накопичення енергії дають підстави для обережного оптимізму. Проте борги, фінансові дисбаланси та постійні ракетні загрози залишаються серйозними факторами ризику.
Справжня стійкість визначатиметься тим, наскільки країна зможе одночасно пройти зиму й закласти основу для модернізованої, децентралізованої та інтегрованої в Європу енергосистеми.
Автор статті: Вадим Литвиненко, виконавчий директор ТОВ НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС».
