Форум технічних фахівців про мережі, розподілену генерацію, ВДЕ, BESS, когенерацію та практичні рішення для енергетичної стійкості «Від проєкту до мегавата: інженерія нової енергетики України», який 18 червня у Києві організував Energy Club у партнерстві з ТОВ «Фенікс Контакт» та ТОВ «Хуавей Україна», став майданчиком для обговорення реальних викликів, з якими сьогодні стикається енергетична галузь.
У центрі уваги були не загальні концепції, а практичні рішення: як у стислі терміни будувати нові генеруючі потужності, проходити процедури приєднання до мереж, поєднувати генерацію та накопичення енергії, моделювати режими роботи енергооб’єктів і забезпечувати їхню стійкість в умовах війни.
Одним із спікерів форуму став виконавчий директор НВП «Енерго Плюс» Вадим Литвиненко. Очолюване ним підприємство повного циклу реалізує проєкти від проєктування до будівництва, сервісу та ремонту енергетичних об’єктів. За плечима компанії – понад 100 реалізованих проєктів із загальною вартістю понад 150 млн доларів та команда з більш ніж 60 інженерів і проєктувальників. У своєму виступі Вадим Литвиненко зосередився на практичному досвіді реалізації проєктів розподіленої генерації, ключових викликах інженерів воєнного часу, необхідності гнучкого підходу до технічних умов та важливості якісного моделювання енергосистем.
Захист об’єктів став окремою інженерною наукою
За словами Вадима Литвиненка, сьогодні практично кожен проєкт потребує індивідуальних технічних рішень, зокрема щодо захисту об’єктів.
«Захист наших об’єктів, які ми будуємо, – це, на мій погляд, та наука, яка потребує окремого шляху, тому що вона перекриває дуже багато питань у плані подальшої експлуатації, подальшого ремонту, подальшого сервісу», – наголосив він.
Особливо складними є проєкти, де необхідно не лише будувати енергетичний об’єкт, а й одразу передбачати захисні споруди.
«Будуй за захисну споруду – це взагалі інший шлях, котрий потребує фахової інженерної думки», – зазначив виконавчий директор НВП «Енерго Плюс».
Від п’яти до дев’яти місяців: нова реальність енергетичного будівництва
Одним із головних викликів спікер назвав надзвичайно стислі терміни реалізації проєктів.
«На всіх наших об’єктах є дуже стислі терміни – від п’яти до дев’яти місяців. Це амбітні цілі. Років п’ять тому я б і сам сказав, що це неможливо, але сьогодні це можливо», – підкреслив Вадим Литвиненко.
За словами керівника НВП «Енерго Плюс», компанія вже має успішний досвід реалізації надзвичайно складних проєктів.
«Є реалізовані об’єкти в кількох областях, де ми виводили генерацію до 30 МВт за чотири місяці з поля в лінію 110 кВ», – повідомив він.
Саме тому сьогодні інженерам доводиться одночасно аналізувати нормативну базу, ринок обладнання, логістику та можливості будівництва.
Дефіцит обладнання змушує шукати нестандартні рішення
Окремо Вадим Литвиненко зупинився на проблемі постачання обладнання.
«Постачання Schneider, Siemens, ABB – чотири-шість місяців, а у нас контракт уже закінчиться в цей термін. Тому знову постає інженерна думка, яка вимагає потужного мислення, яким чином це можна обійти. Обходимо, знаходимо, є практика», – розповів він.
Саме тому компанія активно використовує власне виробництво та альтернативні технічні рішення.
«Є кілька напрямків, які ми можемо перекривати власними виробами. А також залучаємо аналоги, більш дешеві, китайські в тому числі, які дозволяють за три-чотири місяці реалізувати схему», – пояснив спікер.
Регуляторна політика не встигає за викликами часу
Ще одним фактором, який ускладнює реалізацію проєктів, Литвиненко назвав регуляторні обмеження.
Він позитивно оцінив дію постанови Кабінету Міністрів №1320, яка дозволяє більш гнучко реалізовувати проєкти, однак звернув увагу і на проблемні аспекти нормативного поля.
«Є питання, котрі треба розширювати саме в законодавчій базі», – наголосив він.
Особливе занепокоєння викликає необхідність проходження численних процедур одночасно з будівництвом.
«Ми йдемо шляхом “проєктуй та будуй”. Тобто паралельно максимально всі процеси: копаємо, проєктуємо, погоджуємо з ОСР однолінійну схему. І в той же час є питання кошторису, експертизи проєктної документації, містобудівних умов, відводу земель. Є питання, котрі гальмують процес», – зазначив керівник НВП «Енерго Плюс».
На його думку, регуляторна політика має бути адаптована до умов воєнного часу та потреб відновлення енергетики.
Як вдалося запустити 30 МВт за чотири місяці
Одним із найцікавіших прикладів, наведених під час виступу, став проєкт запуску генеруючої установки потужністю 30 МВт.
«Ми за чотири місяці спроєктували, збудували, запустили машину в 30 МВт, на виході було 26–27 МВт. Це стало можливим тільки тому, що була спільна праця на рівних: ОСР, замовник і ми», – розповів Вадим Литвиненко.
Ключовим рішенням стала поетапна реалізація технічних умов.
«Ми переглянули ТУ, як їх можемо розбити на етапність. Розбили на три етапи, в яких нам дозволили реалізовувати вимоги ТУ поступово. Через чотири місяці була вже робоча схема, а далі поступово виходили на повні умови технічних умов», – пояснив він.
Після цього учасники проєкту звернулися до НКРЕКП і отримали необхідні погодження для реалізації такої моделі.
Тимчасові рішення рятують критичну інфраструктуру
Спікер наголосив, що в умовах війни тимчасові рішення нерідко стають єдиною можливістю забезпечити безперервну роботу об’єктів.
«Тимчасове рішення – це наші ризики, це наші гроші. Це обладнання потім може лягти на склад і перейти на інший об’єкт», – зазначив він.
Втім, іноді саме такі рішення дозволяють підтримувати роботу критичної інфраструктури після ворожих атак.
«Є об’єкти, на яких у результаті агресії пошкоджені основні технічні засоби, і вся ТЕЦ трималася саме на нашому тимчасовому рішенні. Таке теж є в місті Київ», – розповів Вадим Литвиненко.
Чому типових проєктів досі немає
Попри стрімкий розвиток розподіленої генерації, спікер переконаний, що говорити про типові проєкти поки зарано.
«Три роки назад ми думали: ось зробимо один проєкт, навчимося, і наступний буде легше. От три роки так поки не сталося», – зазначив виконавчий директор НВП «Енерго Плюс».
За його словами, кожен новий об’єкт ставить перед інженерами нові завдання.
«Кожен раз ми вирішуємо задачі із зірочкою», – підкреслив Вадим Литвиненко.
Як приклад він навів один із проєктів на Київщині, де через обстріли довелося кілька разів поспіль реалізовувати нові тимчасові рішення: «Виконали проєктне рішення – приліт, його немає. Виконуємо перше тимчасове рішення – приліт, його немає. Виконуємо тимчасове рішення номер два – приліт, його немає. І тільки третє тимчасове рішення зробили – воно працює».
Водночас компанія вже працює над створенням типових технічних рішень, зокрема мобільних підстанцій різної потужності, які можна буде швидко використовувати для підключення нових об’єктів.
Без моделювання сучасна генерація працювати не може
Окремий блок виступу був присвячений моделюванню режимів роботи генерації та BESS.
Вадим Литвиненко виділив три основні режими роботи енергоустановок: автономний режим для власних потреб, роботу паралельно з мережею та найскладніший варіант – роботу на виділену мережу після відключення підстанції.
«Синхронізована робота на виділену мережу – це найбільш складний режим, який треба розраховувати», – наголосив він.
За словами спікера, проблема полягає ще й у тому, що традиційна енергосистема будувалася за принципом живлення зверху вниз, тоді як розподілена генерація створює зовсім інші режими роботи та інші струми короткого замикання.
«Коли ви відключаєте підстанцію, струми короткого замкнення цієї BESS чи цієї установки зовсім інші, і захисти можуть не працювати», – пояснив він.
Саме тому моделювання сьогодні стає обов’язковою умовою реалізації проєктів.
Компанія вже виконувала такі роботи для Полтавської області, зокрема для створення локальних енергетичних островів та моделювання роботи мережі Кременчука.
«Розрахунки – це обов’язково», – підсумував Вадим Литвиненко.
Техніко-економічне обґрунтування повинно передувати проєктуванню
Під час виступу спікер також навів приклад проєкту в Чернігівській області, де під час реалізації чотирьох мегаватних когенераційних установок виникли труднощі через нечітко сформоване технічне завдання.
«Замовник не розумів, що він хоче, і в ТЗ написав щось, а потім у процесі проєктування ми здогадувалися, що то було», – розповів він.
Крім того, вже під час роботи з’ясувалося, що фактичне споживання об’єкта значно менше від потужності отриманого обладнання.
На думку Вадима Литвиненка, багатьох проблем можна було б уникнути, якби замовники більше уваги приділяли підготовчому етапу.
«Було б добре, якби замовник не шкодував грошей на стадію ТЕО, спочатку зрозумів, чого він хоче, потім виклав це зрозумілою мовою в технічному завданні, потім виконали розрахунки, а вже потім приступали до проєктування і будування. Це мрія», – зазначив він.
Інженери проходять прискорену школу війни
Підсумовуючи виступ, Вадим Литвиненко наголосив, що формат «проєктуй та будуй» став для українських енергетиків потужною школою професійного розвитку.
«Ця історія навчає інженерів, навчає замовників, навчає підрядників. Ми отримуємо інший досвід, можливо навіть семимильними кроками», – сказав він.
Водночас спікер визнав, що джерелом цього безпрецедентного досвіду стала війна та постійні атаки на енергетичну інфраструктуру.
«Я зараз порівнюю себе 15–20 років тому. Той досвід, який отримую зараз, – це дуже стрімкий досвід і, на мій погляд, потужний. Погана історія, що саме агресія нашого сусіда до цього призвела».
Саме тому сьогодні українська енергетика не просто відновлюється після ударів, а фактично створює нову інженерну школу – школу швидких рішень, нестандартних підходів та відповідальності за критично важливу інфраструктуру країни. Виступ Вадима Литвиненка став наочним підтвердженням того, що в умовах війни успіх енергетичних проєктів дедалі більше залежить не лише від обладнання чи фінансування, а й від професійності інженерів, здатних знаходити рішення там, де ще вчора їх вважали неможливими.
Джерело: Energy Club.
