Донедавна децентралізовану генерацію сприймали як один із напрямів розвитку енергетики. Після російських атак на енергетичну інфраструктуру це стало питанням енергетичної безпеки. Тепер перед Україною стоїть наступне завдання: не лише наростити нові потужності до зими, а й створити систему, яка працюватиме і через п’ять, і через двадцять років.
Це питання давно вийшло за межі галузевої розмови між енергетиками. Цього місяця у Києві пройшов форум «Децентралізована генерація 2.0» — і це, мабуть, уперше за останній час, коли я вийшов з такої дискусії з відчуттям, що розмова зрушила з мертвої точки. Форум зібрав представників влади, регулятора та міжнародних фінансових інституцій. Відкривали дискусію Міністр енергетики Денис Шмигаль та пані Посол Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова.
Нові правила гри: конкурс на 1,5 ГВт маневрової генерації
Якщо подивитися на заяви українського уряду, то стає зрозуміло: цього разу мова не лише про будівництво нових електростанцій. На форумі Денис Шмигаль оголосив про запуск конкурсу на будівництво 1,5 ГВт нової високоманеврової газової генерації. Але не менш важливо, за якими правилами цей конкурс проходитиме.
Йдеться про регіональні лоти для енергодефіцитних областей, гарантії підтримки інвесторів у разі коливання цін на електроенергію, підготовку механізму страхування воєнних ризиків, спрощення процедур приєднання до мереж і довгострокові вимоги до самих об’єктів. Фактично держава пропонує відповідь на головне питання, яке останні кілька років ставить бізнес: чи можна інвестувати в нову генерацію за зрозумілими та прогнозованими правилами?
Вартість воєнного ризику як головний бар’єр для бізнесу
Для ринку це, мабуть, найважливіший сигнал форуму. Бо проблема ніколи не була в тому, що в Україні немає технологій чи компаній, здатних будувати нову генерацію. Є інша проблема — висока вартість воєнного ризику. Саме вона гальмує багато проєктів навіть тоді, коли є обладнання, фінансування і попит.
Те, що ця дискусія важлива не лише для України, підтвердила й участь міжнародних партнерів. Пані посол Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова нагадала, що від початку повномасштабного вторгнення ЄС уже спрямував на підтримку української енергетики близько 4 млрд євро, а новий пакет допомоги на підготовку до зими становить майже 1 млрд євро.
Водночас державна підтримка не може залишатися єдиним джерелом фінансування галузі. Наступний етап — створити умови, за яких у нову генерацію буде готовий вкладати кошти приватний капітал. Саме тому ЄС підтримує механізми страхування воєнних ризиків та інші інструменти, які мають зробити такі інвестиції менш ризикованими.
Нова модель стійкості: збудувати краще, ніж було
Українська енергетика вже кілька років живе в режимі постійного відновлення після атак. Але паралельно формується інша модель — не просто відбудувати те, що було втрачено, а побудувати систему, яка буде стійкішою за попередню. Саме тут децентралізована генерація відіграє ключову роль.
Автор статті: Вадим Литвиненко, виконавчий директор ТОВ НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС».
Джерело: The Page.
