Українська енергосистема за три роки повномасштабної війни пройшла випробування, з якими не стикалася жодна інша країна. Цілеспрямовані атаки на критичну інфраструктуру, окупація стратегічних енергооб’єктів, спроби дестабілізації ринку – усе це стало частиною агресії Росії проти України.
Але, попри масштабні руйнування, вітчизняний енергетичний сектор не лише вистояв, а й зміг адаптуватися до нових викликів. Наразі важливо підбити підсумки життя галузі в умовах війни, проаналізувати, як Україні вдалося зберегти енергопостачання, та тверезо оцінити перспективи подальшого відновлення енергетики.
Основні удари по енергосистемі та їх наслідки
За три роки ворог здійснив понад 30 масованих атак на енергетичну інфраструктуру України, що призвело до знищення та пошкодження ключових об’єктів генерації та розподілу.
Так, за нещодавньою інформацією Кабінету Міністрів України, загалом було повністю зруйновано або пошкоджено близько 10 ГВт генеруючих потужностей. Нагадаю, що восени 2024 року країна увійшла в опалювальний сезон з дефіцитом потужностей у 9 ГВт.
За різними оцінками, станом на травень 2024 року ми втратили до 85% теплової генерації.
Крім того, 18 ГВт електрогенерації України опинилися в окупації. Насамперед йдеться про найбільшу у Європі атомну станцію – Запорізьку АЕС, що в окремі періоди виробляла до 25% усієї електроенергії країни і наразі перебуває у стані “холодного зупину”.
Під окупацією також опинився ряд ТЕС, ГЕС, сонячних електростанцій та найбільші вітропарки України.
Сумарно втрати енергетики України порівняні із потужностями з виробництва електрики таких розвинених європейських країн, як Фінляндія або Нідерланди.
Ми були свідками масових відключень електроенергії у 2022-2023 роках та запровадження погодинних графіків обмеження споживання, але повного блекауту вдалося уникнути.
Більшість країн за таких умов, мабуть, вже знаходилися б на межі повного колапсу. Втім, завдяки спільним зусиллям українських енергетиків, бізнесу та міжнародних партнерів, енергосистема функціонує. Як це взагалі можливо?
Як адаптувалася енергосистема
Попри величезні руйнування, галузь продовжує відновлюватися. Завдяки масштабним ремонтам та впровадженню нових технологій вже відновлено 4 ГВт генерації.
Що допомогло утримати енергосистему:
Відновлення ТЕС і ГЕС на деокупованих територіях.
Імпорт електроенергії з ЄС – у 2024 році Україна закупила 4,4 млн МВт⋅год.
Активне підключення розподіленої генерації, яка забезпечує критичну інфраструктуру та бізнес.
Державні програми підтримки підприємств, які впроваджують газову генерацію та ВДЕ.
Газова генерація: перспективне рішення чи тимчасова тенденція?
Одним із рішень для підтримки енергосистеми став розвиток газової генерації. У 2024 році в експлуатацію було введено 835 МВт потужностей, а до кінця 2025 року планується додати ще 900 МВт.
При цьому бізнес обирає когенераційні установки з огляду на кілька факторів.
Насамперед це собівартість електроенергії на рівні 4-5 грн/кВт⋅год, що дешевше за дизельні генератори. Крім того, КГУ мають високий ресурс роботи (до 60 000 годин), порівняно з дизельними генераторами (2 000–3 000 годин). І, звісно, важливим фактором є можливість забезпечувати себе не лише електроенергією, а й теплом.
Проте сьогодні попит на газову генерацію знизився. Основна причина – можливий перегляд тарифів на газ. Пільгова ціна 16,5 грн/м³ для виробників електроенергії в теплофікаційному циклі та в конденсаційному циклі – по 10,95 грн/м³ може бути скасована, що вплине на економічну доцільність таких проєктів.
Однак треба зважити на те, що когенерація – це не лише тимчасове рішення, а важлива складова децентралізованої енергетичної системи майбутнього.
Державі необхідно створити умови для її подальшого розвитку, зокрема в контексті подальшого переходу на водневі технології.
Міжнародна підтримка та інвестиції у відновлення
Роль міжнародних партнерів у підтримці української енергетики є надзвичайно важливою.
Так, Фонд підтримки енергетики України вже залучив €1 млрд та допоміг відновити 2 ГВт генерації. За ініціативою Програми “Промінь надії” йде встановлення сонячних панелей та систем накопичення для медичних закладів.
Крім того, продовжується інтеграція України в енергоринок ЄС: до 2026 року енергосистеми України та Молдови будуть повністю синхронізовані з європейською мережею.
Окрім фінансування відновлення, міжнародні партнери підтримують модернізацію української енергетики, сприяючи розвитку ВДЕ, накопичувачів енергії та нових технологій.
Майбутнє української енергетики: яким воно буде?
Тож попри втрати, Україна впевнено рухається до нової моделі енергосистеми. Енергетична галузь стала головною мішенню для атак, але вистояла завдяки синергії держави, бізнесу та міжнародних партнерів.
Головними завданнями у короткостроковій перспективі є продовження відновлення потужностей та модернізація енергосистеми, створення умов для розвитку розподіленої генерації та розширення міжнародного співробітництва для інтеграції з ЄС та залучення інвестицій.
Наприкінці зими компанія “Укренерго” виступила з заявою про те, що після завершення бойових дій Україна вийде на довоєнне споживання електроенергії за 15 років, але енергомікс суттєво зміниться.
На мій погляд, це правдивий професійний прогноз, який враховує не тільки здатність країни відновити потужності, а також враховує динаміку попиту і головні світові тренди.
Ключовими змінами, що очікуються в галузі, стануть:
Зростання частки відновлюваної енергетики – до 11 ГВт сонячної генерації до 2030 року.
Поступова відмова від вугільної генерації та розвиток малих модульних реакторів (ММР).
Розвиток газової генерації та накопичувачів енергії для балансування системи.
Розширення інтерконекторів з Європою для двостороннього обміну електроенергією.
Таким чином Україна демонструє, що навіть у найважчих умовах вона не лише відновлює енергетичну інфраструктуру, а й закладає основу для сталого розвитку.
Як бізнес, ми продовжуємо працювати над відновленням пошкоджених енергооб’єктів. Щодня українські енергетики доводять, що, попри будь-які виклики, світло в наших домівках буде горіти.
Джерело:
портал e-b
